... Та що ти хочеш цим продемонструвати? Куди уже далі?.. Невже цього замало, не розумію! У нас тут і так суцільна ідилія, куди не потикайся, одна "Матеріалізація чистоти". Вам що, подавай лише ідеальний світ, який, до слова, існує лише у ваших головах, у тій мильній бульбашці, що ви собі створили і з головою в неї залізли. Що, весело там ...
А світ весь час рухається, але не вперед. він рухається по спіралі. І витки її з кожним разом даються все складніше і складніше. Але ж вони безперервні. А що, як одного разу ми не встигнемо як слід підготуватися, що тоді? ...
Сьогодні ми віримо в одне. Але чи можемо ми бути впевнені в тому, що, скажімо, 500 чи 1000 років тому не було запропоновано подібного чи, навіть кращого. Хто-знає, адже тисячоліття тому нас же не було. Але, можливо, в цьому і вся суть - від незнання народжуються питання. І чим більше ми розділені у часі від істини, тим більше ми не впевнені у саме її існування, чи не так ... А як ви думаєте, що ж у такому випадку зробить Людина Розумна? Все вірно, ми просто вигадаємо нову істину, таку, яка на певному етапі нашого розвитку, протягом тієї мізерної частинки неосяжної плинності часу, буде нас задовольняти і знову дасть нам той "золотий ключик" від нашої мильної бульбашки ...
Якщо до нашого кінця відстань більша, ніж до нашого початку, то у нас все ще попереду . . . Тільки ми самі творці свого минулого, теперішнього і майбутнього. У що віримо - те й отримуємо, і, можливо, на жаль . . .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627605
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2015
автор: D.A.R.