Хто ми є? Хтоя, хто ти?
Ми люди? Ні, а хто ж тоді?
Ніким ми станем зовсім скоро,
Як спалена суха солома.
Ми не подібні на людей
На тих, котрі були ще вчора.
Ми не подібні на лице,
Та ніби голова на всіх довкола.
Ми загубили власну думку.
Куди підеш, туди і я.
Ми йдемо всі за течією,
А проти неі нічия
І голова не озирнеться,
Що всі ми стадо баранів.
Куди погнали - ми підемо.
Що наказали - те зробив.
В нас, друже, є щось особисте.
Щось незвичайне, щось не те.
Що неможливо повторити.
А як повториш, не таке.
Нас всіх запхали в м'ясорубку.
Змололи разом, потім в суп.
Залишили варитись разом
А потім виллють всю
Каструлю, що зварили,
Бо однотонне, не смачне.
І знову наново залили
Наступну партію людей.
Ми ж всі є різні, не похожі,
І голова в нас не одна.
У кожного думки гуляють,
І думка в кожного своя.
То ж не мотайся у клубочок,
Де всі однакові, німі.
За них говорить один голос,
І очі дивляться одні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627788
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2015
автор: Реаліст