Бо час тебе на шматки шматує, безбожно ріже
І ти не втечеш із дому кудись далеко
Осінь надворі, а значить всі рани свіжі
Прийшов листопад, а значить не буде легко.
Бо час тебе навпіл і по кутках кімнати
Втикаєш навушники, але це не допоможе
Недавно був червень, де ти змогла покохати
Тепер лиш шкодуєш і просиш забути, Боже.
Бо час тебе не лікує, не хоче й чути
Ти ходиш по краю, мить і таки зірвешся
Не розумієш, чому не виходить забути
І кожна думка про нього як тільки нап'єшся.
Бо час тут безсилий, мовчки тепер піде
Ти ж повіриш, що з понеділка у тебе все буде
А насправді, ти або є, або немає ніде
Вдруге ті ж граблі. Він тепер не забуде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2015
автор: Ivanka B.