А кожна осінь – віха до мети…
А на землі – усе таке не вічне! (Л. Кльосов)
*
Ще не засвітилися ранки росами та прохолодою,
ще не вкрила першим доторком фарб
майстриня осінь смарагдового вбрання літа,
а у снах, у передчуттях ваших –
бентежно-дивна ця пора…
І зринають сполохані думки птахами перелітними,
і тривожать серця бажання пізнати:
«Якою ж ти будеш, невідворотньо-неминуча,
перша осене поліття мого?..
скільки наміряєш,
що від щедрот своїх подаруєш?..»
…
І стане лячно... – та ви захочете взнати про неї,
заглянути у наміри її,
споконвіку легковажної і мінливої у настроях своїх
блудниці-повії, вередливої, бажано-незваної –
невблаганної розпусниці вашого передзим’я...
Я заспіваю вам вітрами її,
огорну спокусами-туманами,
сльозами-дощами буднів щемних,
сонцем, що впокорилося її примхам,
оманою останнього доторку тепла.
І передам з душі відлуння печалей ваших
смаком першого поцілунку її
вересневому ранку і вашому сподіванню…
А вона явиться непрохано, холодною і нахабною,
буде примхливою і одноманітно сірою,
в самотності смутку ночей
тривожитиме снами-видіннями,
і злякає чорнотою їх,
і передвістям холоду зими,
і – остання – буде тривати вже
до кінця днів, долею вписаних,
наміряних, відпущених, перелічених…
*
– Не дозволь їй такою прийти до себе!
Не впусти таку у свій час і душу,
сотвори собі ту, якою сам захочеш бачити і відчути,
у багатстві кольорів і фарб її,
відчуттів, настроїв і надій, –
бо це ти в житті, бо це твій ще час,
бо це – твоя Осінь!
**
(ранок 19-го вересня. по двох місяцях забуття…)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627959
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2015
автор: Касьян Благоєв