Я прориваюся крізь мОроки туману
Та він лягає, безіменно на платО доріг...
Обволікає моєї суті ребус паралелі.
Всю важкість ролі жінки шукача.
У котре виринаю із рожевості обману
Моїх надій до безнадій атракціон...
Вдивляюся в молочнозЕфірову безвість
Мого табу летючотсі очима в океан...
Я ту залежність перетну собою,
Що довго,довго мляво так мовчить...
Я стала ще сильнішою,аніж слабкою.
В усіх світах межа...Єрусалим...
Коли нап"єшся до схочу утоми
Відкриєш Браму в перехід і між...
Спливе м"якою правдою свобода,
Зірвавши Код із праведних чеснот...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628162
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.12.2015
автор: Плискас Нина