І був колись Він на землі.
Жив в світі, що дихав красою.
Та раптом все зникло у сірій імлі,
Це ти тінь принесла з собою.
Краса твоя була страшна
І сила була неймовірна.
Ти чаруюча й руйнівна,
Спокуслива і невірна.
Ти вкрала у нього все,
Що було. Забрала собі.
Йому ж залишила на все-про-все
Три друга: Страх, Відчай і Біль.
Забрала його від усіх,
Закрила його до темниці.
А разом і з ним і Щастя і Сміх
Потрапили до в'язниці...
Забула ти лиш про те,
Що в серці його буяють
Оті такі вічні, живі
Три подруги, що не вмирають.
Якби не вони, то пропав би давно.
Вони йому в всьому допомагали.
Дві подруги- Віра й Любов,
А третю Надією звали.
І визволили його,
Підняли друга з колін.
Тебе поборола любов,
Бо вірив й надіявся він!
Він знову запанував!
За вікнами травень красою стрічає.
Й ніхто тебе більше не бачив й не знав.
Він - МИР, а тебе ВІЙНА називають.
Минають роки й місяці,
Та істина все ж одна:
Там, дн панують три подруги ці-
Не буде ніколи царити Війна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628235
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.12.2015
автор: Ольга Ващук