колись ти злітала з птахами у небо і бачила
4 пори року і кінець горизонту, напевне...
я ж скувала твої крила кайданами, мила,
ти ж нікуди не полетиш тепер без мене ?
я б замкнула тебе у підвалі під домом
зв.язала очі і руки і тіло твоє ланцюгами
огорнула безпечно-невільницьким колом
і ласкала б щоденно руками й словами
ти моя птахо, невільницька мріє
підкорю тебе в темряві в тиші навічно
поки воля твоя перед мною не зтліє
поки не станеш моєю душею на вічно
я помру на колінах стоячи пред тобою
ти моя королево, позбавлена волі
коли подих останній обрушиш золою
я піду за тобою у небо, де зорі
я заберу в тебе душу, життя і бажання
я підкорю навіки ці очі так сміло!
хоч помруть із тобою мої сподівання
я для тебе віддам свої серце та тіло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2015
автор: #tenderness