Піти не подвиг, подвиг- це забути
І відпустити запах рідної душі
Проходить все, проходять й люди
Ідуть , лишають на згадку нам ножі
І спогади пульсують в жилах
Про те як було б ще живуть думки
Та повернути вже не в наших силах
Не подавайте зрадникам руки
Нам завжди важко все забути
Ще важче просто відпустити
Та кожен мусить біль відчути,
Щоб потім з вільним серцем жити
1.11.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2015
автор: ВікаВишнюк