Правду люди говорять:-"Якщо хочеш дізнатись,чи справжня у тебе подруга,познайом її зі своїм хлопцем"...
Така ж ситуація трапилась у мене.Змушенна поділитись,оскільки тримати все усобі нестерпно важко.Розпочиналось все так:-Під час проходження практики у Військовій частині познайомилась із хлопцем,який служив там на контракті.Спершу,я взагалі не звертала на нього уваги,згодом він мені почав подобатись.Щовечора запрошував гуляти.Так проходили тижні...
Я сама цього непомічаючи закохалась.Якщо бодай день його не бачила,просто божеволіла,спершу гадала,що просто звикання,та згодом,зрозуміла-це щось набагато більше.Незабаром у нас зав"язались відносини.Здавалось нічого кращого бути й не може,Допоки не трапився такий випадок:Оскільки зустрічались ми,вже досить довго(8місяців),випала нагода познайомити Стаса,зі своїми подругами-це зайняло буквально 5хв,я їх познайомила і ми пішли гуляти.
Пройшов тиждень,відносини почали "стухати".Подруги намагались підтримати мене різними способами.Одна завжди наполягала,на тому,щоб я його кинула.Я немогла зрозуміти у чому справа,що трапилось,аж доки не прийшла у гості до Юлі(краща подруга),вона мене,як звично зустріла,єдине,що насторожило,це питання,яке вона поставила,коли я тільки переступила поріг:-"Як там Стас?"...
-Незнаю,ми сьогодні,не говорили;...Розмовляючи,із Юлею помітила,що вона намагається будь-яким способом закрити телефон,щось не договорює,а розмови крутились тільки навколо мого Хлопця...Немогла цього зрозуміти,до того часу,поки вона не попросила мене відписати сестрі.Коли я взяла у руки її тел.відкрила вк,побачила першим у друзях Стаса,але якось не звернула на це увагу,та коли вже відкрила діалоги,мало не зомліла:-Виявляється вони спілкуються...
Я була шокована.Та все ж хотіла почути що на це скаже Юля:
-Юль,ти спілкуєшся зі Стасом?
-Хто тобі сказав таке?
-Ти думаєш,я непомічаю,як ти телефон руками закриваєш,коли повідомлення приходить?(раніше такого ніколи не було,ми були мов сестри)
-Ну...Він пише ,а я мушу відписати
-Про що ти говориш,я ж знаю,що це не так
І тут пролунала фраза,яка мене остаточно добила:
-Та у вас із ним нічо серйозного б не вийшло...
Я не сказавши ні слова,одягнулась і вибігла із квартири...Чекаючи на маршрутку,слідом за мною прийшла вона.Усю дорогу додому я проплакала,а вона просто сиділа поруч,і без зупину говорила:-О,було б через що плакати...
З того часу пройшло близько місяця,а я ще до сьогодні неможу вийти із депресії."Подруга"писала,і дзвонила,запрошувала у гості,а мені від цього ще болючіше ставало...
Р.S:Порадьте,як правильно бути у цьому випадку:-Слід пробачити подругу,чи ні,як ставитись до неї після цього?
-І взагалі,як перебороти себе,забути хлопця ,щоб остаточно не збожеволіти???
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2015
автор: Крістя