Бо двадцять чотири – ніякий тобі не термін.
Ще можна писати листи й чудотворцю слати.
Просити прощення за те, що сумна і зла ти
(а надто, як зорі невидимі через терни).
Бо двадцять чотири – пора для серйозних рішень:
розплющити очі і вимкнути клятий телик,
ділити із кимось дорогу, книжки, нутеллу;
і день зустрічати новим кострубатим віршем.
У двадцять чотири я вірю, що жити – просто,
що сльози лікують, а слово буває зайвим.
Що Бог мене любить, не тільки якщо навзаєм.
А щастя – як свято. Приходить опісля посту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628408
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2015
автор: Катка