А я розірву на нитки оте павутиння,
Сплітаючи із сподівань рятувальну мить.
Хай птахом сріблястим воно у небо злетить,
Солодко-солоне, безмежно-хмільне видіння.
Хай птахом сріблястим - ущент твою безнадію,
Замріяно-ніжно торкнеться кутиків вуст,
Послухай, лунає якийсь невловимий хруст,
То схлипує серце моє, яким володієш.
Послухай, лунає... котиться долу пороша,
Сліди замітає, мені як тебе знайти?
Підступна зима, та я відбудую мости,
Оту павутинно- містичну незриму ношу.
Підступна зима не сонце чекає на ганку.
Безсонням умита, не кригу під ноги - ніч.
А я розірву на нитки печаль протиріч,
Накривши снігами біду, щоб з гірки на санках...
13.12.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628443
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2015
автор: Ліна Ланська