Із уст твоїх, що накачала силіконом,
Вилітають слова паразити.
І очі твої, твій хижий погляд,
Такий убивчий і дикий.
Сама ти вся така ненатуральна,
Як лялька Барбі, що здається найкращою.
Шукаєш свого Кена ідеального,
І такого, як ти, аморального.
Твою красу можна стерти спонжиком,
За одну секунду, в одну лише мить.
Зніми обличчя своє, подруго,
Не ховай під маскою дволиких дівчиськ.
11.12.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628479
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2015
автор: Васильева