Ось груша люляє маленьких немовлят,
Купає в зелені, у чебрецю та м’яті
Примружившись, вдивляється у сад,
Щось тихо й лагідно мугикає малятам…
Від втоми похилилася на пліт,
Шепоче ніжну казку старовинну,
Казки читав під грушею ще дід…
Як час летить по полю швидкоплинно...
І баба борщ варила на плиті...
А ми малі з мисками вже чекали...
Чарівні дні, веселі, гомінкі...
Усе минуло...Тільки ми зостались...
Усе минуло... тільки ми та й ми,
Немає більше груші, ані баби...
Чекаємо то весен, то зими...
Шукаємо то щастя, то розради...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628492
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2015
автор: Наталія Ярема