Як вітер у спину —то кроки здаються тихішими
І сонця на сході —лиш пасмо рудого волосся
Не заплітай мені коси словами, бо грішна я
Не запитай мене поглядом – бо не здалося!
Як мокра бруківка – то кроки лише напівтінями
І десь попід ноги лукаво вшиваються чвари
Ти не шукай в мені сліз попід змоклими віями
І ув очах що незаймано досі мовчали
Як небо втікає з-під ніг – то вже руки розв’язані
У перехрестях із пальців торочаться білими шви
Ти не тримай мене голкою ,скалкою ,спазмами
В серці горіховім, з кОтрим я була на ВИ…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628505
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2015
автор: Оля Бреславська