Да вдруг ісчэзнь, ек та прохвостка.
І нафсікда. Ага. Мышонка
Ты выйМыш прамо-ткы
Шэ й із дірма фш.
Слідак попал увдруг в сілёдКу ш.
Ой, как то сладко! Быз морковКы й.
А вдруг кыйОК, мо, шч хцэла п Тоська?
Да-да. Да-да! – крічат глаза.
Но… Мій Даос чогося мявкнув
Ны так улад, ек тая савка,
Шчо натто очынь хороша жа, х…
Аж прам быс хріньку даш
Яе бы вцяв.
Куда ш, куда ж ты так ныспынно
Усэ мітаеш бызутішно?
І нашо вам, дыткам шчэ й сільскым
Аж кілё морквочкы
Да прозапас?
І мы даілку выгнав стычу:
А ну вылазь мні іс-пут пічкый!
Алі хаціш, шоб быв тут Міша
Да шэ й над шэй маей са й тапарка?
О так, о так качай валізКу сь,
Калі пустэча фся не спакваля вш.
…ну, й чый то вальс, откаж
Ля мні хто з вас?
А!.. да, с Сфыріпый ж, Мынка крайнь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628703
Рубрика:
дата надходження 14.12.2015
автор: Кобзар Лаборськый