Не одне пройшло уже століття,
А розуму ми так і не набрались,
Не змогли ми об'єднатися в суцвіття,
А через непорозуміння роз'єднались.
Роз'єднались... та ще довго не з'єднаймось,
До поки світ не перетвориться у чагарник.
Коли вже всіх одна проблема об'єднає,
Ми викинем усі безглузді чвари у смітник.
Ну чому ж не можна це зробити зараз?
Об'єднати держави, народи-квіточки,
В одне суцвіття пишне, квітуче і яскраве,
В якому не знатимуть цього жахливого слова - війни.
Це все, можливо, через ті пихаті квіти,
Які вже втратили свої барви, кольори,
Які з останніх сил усе гребуть до себе,
Щоб якось вижити і байдуже якої це ціни.
Та зів'януть ті горе-квіти, дадуть дорогу молодим,
Лиш надіятись всім варто, щоб вони були суцвіттям,
А не кожен сам собі, один.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628749
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 14.12.2015
автор: Денис Самотос