Вона була ще вчора не така.
Скидалася на безпритульну жінку:
Зів’ялий силует не по роках
І на плечах посічена косинка.
А вранці підмінили ніби стан.
У захваті сама природа сліпла –
Висвічувався різьблений фонтан
Тендітними струмінчиками срібла.
Завмерли в зачарованому сні
В граційних па гілок пружні каскади.
І натяку найменшого на вади
Буть не могло у ніжній таїні.
Їй не потрібно жодної з прикрас.
Тут мовить сила, що любові рівня.
Любов…
Якщо захоче, й кожну з нас
Вона оберне в сяючу царівну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628855
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2015
автор: Ніна Багата