вихор коней у куреві манка
сипле в очі густий порошок
зупинилися, навіть.. фіранки
поглянь у них білий шок!
а на дереві листя зелене,
зеленісінька й моя тінь
то життя пересмішником клену
з гір спустило абсентиком хміль
зацвіли незабудки блакитні
потонути б у тім обійсті
у руках твоїх теплих, як в липні
розпластатися на листі
почуттям теплим блиском шару
перерізати вени межу
і відчути вампірським жалом
як згорає вогонь.. вбережу
свіжі ріки грається сонце
у дубраві скарбів ланцюжок
прив'яжи назавжди охоронцем
будь душі моїй з повних діжок
крапля краплею змушує литись
перемішує млеко і кров
я не можу тобою напитись
хочу знову .. ти хтів про любов?
-Поки ми кохались випав сніг, гарно стало, може повернемось додому? У тебе зараз такі очі, вони керують моїм кермом)
Я тебе розумію, ти скучила за містом, а мене нудить від його подій.
Впевнений, що тобі теж там скоро набридне.. І ми повернемось у теплу постіль і обсудимо полові закони. Ти така мовчазна, невже тобі було так добре? Ого! Поглянь які тут кучугури! Боюсь ми тут затримаємось, не очікував таких снігів) Посидь тут, та тільки не закривай очі, подивись на мене, спостерігай за мною, мені так цього хочеться.
-Ну, тепер тримайся! Ну, Діанка! То ти не через це була така тиха, то ти вигадувала план як на мене напасти, на беззбройного) з лопатою, ну, ось чекай, зараз я спіймаю твій сміх! Зараз ми згадаємо бременських музикантів)Та не біжи так далеко, піймалась?) Боже, ці очі..Ти мій опій!Я дурень.Ееееейй, сосни! Погляньте на цю картину, не кожен день ви бачите дурня, що закохався у свою ж дружину!
Зараз, зараз, зараз вони відкликнуться і .........я ........
-Цссссссс.. Чуєш, хтось шумить.. Тут чужинці. Ми тут не самі.
Ну, перестань, же, швидше йдемо звідси!Швидше!
Де твій пістолет?
-Що з тобою? Ти хочеш мене вбити? Твій опій, куди подівся опій очей?
-Де твій пістолет?
-Ді,ти що сама не знаєш де у солдата зброя!))) Заспокойся, ....
- Їх троє, вони вбили косулю, червоний сніг, червоний червоний... Вони щось шукають у автомобілі..
- Чорт!!! Де мій пістолет? Агов, хлопці! Це чужий автомобіль, а чужого чіпати не варто, чули про таке?
-----------------------------
-Не знали й забули, добре! Косулю продасте? Люблю свіже м'ясо, тьфу ти, та що за неї можно взяти,одні кістки, недозріла... А кабанів стрічали в дорозі?
-----------------------------
-Добре, будемо матом.......... Може вам дійде.........
............................................................................
-Ти застрелив їх?
-Не зовсім.. Скоро вони будуть розмовляти, якщо захочуть..
Ти знаєш, Ді, кожного разу щойно я наближаюсь до тебе в притик, і, здається ще доля секунда і я відкрию в тобі незвіданий світ ... Кожного разу якась ..../пі/ Стане перед очима. Ти не знаєш, що це таке?
-Може це доля? Це жінка така, хтось образив її у дитинстві, вона трохи виросла, а пробачення так і не дочекалась, от вона і бешкетує..
-Доля кажеш? Жінка! А я таке подумав... У місто! Я знаю де живе ця .. У місті розваг, точно, там вона непомітна, ти допоможеш мені?
-Що я маю робити?
-Бути зі мною, увесь час і ні на крок, я маю вичислити хто її образив!
-Поцілуй мене)
-Потім, Ді, потім, увечорі, біля вогню, зараз я зосереджений на тій мавпі..
О, Боже! Тепер я маю терпіти до вечора!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628893
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2015
автор: Ольга Ратинська