«Моєї стяг це України.
Стояв із ним я до кінця,» –
Руками він узяв своїми,
До губ наблизив, до лиця.
– В пов’язках весь лежав, у свіжих,
Доволі літній чоловік.
«Приїхав, – каже, – ще на Віче,
Тай залишився. Що там вік?»
А поряд нього жовто-синій
Простягся шовковистий стяг,
Удячний України сину,
Краєчок свій йому простяг.
Їх привезли обох з Майдану,
Хай зранених, але живих,
І вже ніхто не роз’єднає –
Не можна Правду роздавить!
Дивлюсь на літнього героя,
Й сльоза непрошена пливе…
Час рани їм обом загоїть!
Настане в нас життя нове!
12.12.2013.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628911
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 15.12.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)