Кривавою стежиною в Європу...
Таки йдемо. Та хай уже і так.
Нехай повільно, крок нехай за кроком,
Та Україна буде наша там.
Суди, кийки, димшашки не злякають,
І кров’яні синці – усе знесем,
З Європи ні, ми раю не чекаєм,
Свідомі того: буде з нами все.
Та хочем владі й світу нагадати
Мільйонними майданами всі ми,
Що досить вже рабами виглядати –
Ми є й були, і будемо людьми!
І недаремно кров була пролита,
То не дрібниця у людськім житті:
Набридли вже й Сім’я, й донецька свита,
І ми давно, давно уже не ті,
Які мирилися з приниженням, ганьбою,
Ми є народ, де місце є усім,
Хто ділить волю й біль, а не розбої.
Й ціни немає в світі тій красі,
Де возз’єдналися людина і природа,
Де найбагатші землі – чорнозем.
Вони належать усьому народу.
Я ж вірю: нам із вами повезе!
12.12.2013.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628917
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 15.12.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)