Я виграв суд,
Але приречений на осуд
І не чув приговору мій слух
А все ж серце передбачає щось недобре.
Не замкнув ґрат перед мною ключ,
Але тіло жадає відшукати спокій
Не душать кайдани рук,
Проте знаю зробив я злочин.
І тисне та вага мук,
Яку підготувала невблаганна совість
Охоплює серце непроникний, безжалісний сум
Тільки осторонь виклично мовчить - гордість.
Збирається подивитись на безумного люд
З них дивується кожен
Як я небо, Всесвіт молю
Й щиро прошу прощення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2015
автор: Сильчук Назар