Задихатися без причини — це вже, можна сказати, хобі...
І тихенько іти на дно враз, під докучливий регіт риб,
І байдуже собі дивитись, як разочок тепла у дзьобі
Потягнув восьминіг-злодюга під Великий бар'єрний риф.
Захлинатися німотою — це єдине, либонь, уміння:
Розгубилися в морі інші бульбашка́ми нових планет...
Я, стомившись від шторму й бурі, приростаю до дна корінням.
А воно, наче нитка рветься, і апве́лінгом* уперед.
Враз ковтати солону воду, забуваючи про повітря...
Піна в грудях — заміна кисню, малахітовим — небеса.
Прикро жалить морська кропива*, гострослові мацки́*, мов листя -
Я для неї по всіх канонах в океані зовсі́м чужа.
Задихатися без причини — це вже, можна сказати, хобі.
Мовчки падати в павутину маріанських чудних мостів*...
Задихатися... Що поробиш, ось така от чудна́ хвороба -
Не знайтися, собі на лихо, серед сотень чужих світів.
Апвелінг* — підйом глибинних вод океану на його поверхню.
Морська кропива* — один із видів досить розповсюдженої у Світовому Океані родини медуз.
Мацки* — щупальця.
Мости Маріанської впадини* — стіни Маріанської впадини поєднані чотирма нерукотворними кам'яними мостами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629028
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2015
автор: Marika