Далеко там, де ковила вдалі…
Де солов’ ї весняні відспівали,
Живуть солдати на страшній війні,
В яких є діти, жінка, мама й тато…
За що, скажіть?.. Хіба для москаля?...
Родила мати діток серед степу,
Хіба, щоб поховала їх земля,
Вони розпочали ось цю халепу?
Вони не українці – «вурки» це…
Які схотіли «вибратись на волю»,
У них тепер і не людське лице
Хрести стоять без ймення в чистім полі.
Подумайте , хіба життя таке,
Коли сіяє сонце променисте?
Свята земля і в нас життя святе,
Єдина мрія – завжди небо чисте!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629058
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2015
автор: Віталій Назарук