Присіла ніч на підвіконня,
дивиться, що темно за вікном,
і світло ліхтаря блимає сонно,
і просить ніч прийти давно.
Ночі краєвидом замилується
і вітер з гір приніс привіт,
а поки що заснув біля ялинки:
така у нього функція і приз.
Пора вже штору засмикнути,
закрити білосніжний краєвид,
а через тюль яскрава зірка
пришле вечірній свій привіт.
Зорі у небі ніч моргати,
густий підсвічуючи сніг,
та сніг і сам собі засвітить,
летять сніжинки перші вниз.
Всю ніч вони будуть летіти,
засніженими вранці стать пора
криниці, саду, а ще квітам,
що залишилися ще у садах.
Фізаліс із гарячим світлом
ліхтариком не мерехтить
у зелені, а опустив голівку
і сумно дивиться униз.
І хризантем останній усміх
чекає року сніжную пору,
порадує ще жовтим цвітом,
що ніч світила ліхтарю.
Анімація із інтернету.
16.12.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629240
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2015
автор: Светлана Борщ