Відлетіли роки – сивина на скронях,
Потомили ноги – вже не та хода,
Журавель у небі – синиця в долонях,
Та життя говорить: «Горе – не біда»…
Скільки пережито – вже дорослі діти,
Кріпнуть крила внуків – скоро відлетять…
Скільки - невідомо залишилось жити,
Та життя і нині справжня благодать.
Бачиш цвіт медунки – весняніє тіло,
Журавлем у небі доля поверта
І роки у юність наче відлетіли,
І душа співає – знову молода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629283
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.12.2015
автор: Віталій Назарук