Вишня.

На  узбіччі  росте  вишня.  
Пилюку  вітер  несе  по  дорозі,  
болять  ноги,  вже  йти  я  не  взмозі.  
Зупиняюся  під  її  тінню,  
як  добре,  що  проросла  тут  гідно.  
Вишне,  дозволь  з  тобою  поспілкуватись,  
ніде  нам  одне  від  одного  ховатись.  
Віти  шумлять  привітно,  
мабуть,  людську  мову  таки  розуміють,  
дорогоцінну  прохолоду  дарують  безцінну.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629302
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.12.2015
автор: Svitlana_Belyakova