На узбіччі росте вишня.
Пилюку вітер несе по дорозі,
болять ноги, вже йти я не взмозі.
Зупиняюся під її тінню,
як добре, що проросла тут гідно.
Вишне, дозволь з тобою поспілкуватись,
ніде нам одне від одного ховатись.
Віти шумлять привітно,
мабуть, людську мову таки розуміють,
дорогоцінну прохолоду дарують безцінну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629302
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.12.2015
автор: Svitlana_Belyakova