Дощ гуляв у зимовім саду,
Полоскав почорнілі дерева.
Все чекав: ось прийду я, прийду,
Бо не знав, що мені це не треба...
Вже не треба ні саду-дощу,
Ні гаїв-солов'їв геть не треба,
І тебе, мабуть, я відпущу,
Наче кульку із воднем у небо
Я не хочу простору-часу,
І, повір: сонця-ночі не хочу!..
Та дозволь я тобі принесу
Своє серце. Ще раз. Серед ночі...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629358
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2015
автор: Наташа Марос