Вкраїнонько моя
Матусю мила.
Два береги Дніпра
могуття крила.
Розпростані увись
до піднебесся.
То предковічний бриз
мойого серця.
У кожному із нас
як цвіт буяє.
Життя дороговказ
коли смеркає.
Тому я не зігнусь
моя країно.
І не впаду, як слизь
я на коліна.
Паскудам на біду
не маю страху.
За неньку покладу
життя на плаху.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629477
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.12.2015
автор: Дід Миколай