Той хлопчик, по імені Ося,
З'явився колись в Україні,
Талан його дзвінкоголосий
Тут небом освячено синім!
І жовтим кріпився колосом,
Що зрів по ланах широких,
Аж поки фортуни колесом
Піднявся далеко й високо!
Хоч він не забув нашу мову,
Десь тут його рід похований,
З бурятом би він завойовував,
Країну у рабство оновлене.
Як пафосно всіх він повчав:
На сході знайдете духовну вись!
Та сам же в Європу помчав,
Як біди за нього взялись!
Ні, чесно прожити не трудно,
Коли в тебе серце відкрите!
Чому ж тоді став він іудою,
Готовим в крові нас топити?!
І вірить йому в нас немає підстав,
Він нас більш ніяк не заводить,
Бо, схоже, він цапом в них став,
На бойню баранів що водить!
4.10.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629521
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.12.2015
автор: Микола Серпень