І.
За мить
до весни
я спинився й побачив –
твої там
розквітлі
сліди.
Вони,
наче сни.
Ну а це, мила, значить, –
що різні
є наші
світи.
Намарне я прагнув зробитися вітром
Із теплих південних країв;
Впиватись нектарами ніжного цвіту,
Який не належить мені!
Приспів:
Знаєш,
Сніжні мої заметілі –
Вкрили кригою наші тіні.
Доки
спав я в зимовому сні,
себе розчинила ти в теплій весні.
Знаєш,
Сніжні мої заметілі –
Вкрили кригою наші тіні.
Доки
спав я в зимовому сні,
себе розчинила ти в теплій весні.
ІІ.
І все
навкруги
стало раптом інакшим…
З тобою
ми знову
на «Ви».
Несе
нас ріка
у своє, а не наше,
життя, де
немає
зими.
Бажання свої записав на папері
У пісні на крилах вітрів!
Схрестились орбітами дві паралелі
З таких наших різних світів;
Приспів:
Знаєш,
Сніжні мої заметілі –
Вкрили кригою наші тіні.
Доки
спав я в зимовому сні,
себе розчинила ти в теплій весні.
Знаєш,
Сніжні мої заметілі –
Вкрили кригою наші тіні.
Доки
спав я в зимовому сні,
себе розчинила ти в теплій весні.
Запис і виконання В. Сірий
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629571
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 18.12.2015
автор: Рідний