То не жінка, що не вміє вірить,
До падіння, напівзабуття.
І не жінка, що не знає міри
У жорстоких пазурах життя...
То не жінка, що не хоче бачить
В дзеркалі щасливе відбиття,
Та лиш сум сповідує, а значить -
До останку спалює життя...
...Ну і хитра, бісова личина,
А чого ж так не живеш сама?
"Бо не знаю, де всьому причина,
Може, просто розуму нема..."
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629606
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2015
автор: Наташа Марос