Виходиш ввечері на вулицю і бачиш, як на гілочках дерев,
огорнена повним місяцем
тихенько та в затишку спить мрія.
Між сходинками неба помилково заблукав вітер
і коли він так легенько віє,
вона вже летить на зустріч тому, хто її чекає.
Надихає, коли немов вперше ця крихітка
обережно набирає повітря
і всупереч всьому дихає на повні груди.
Ти тільки слідкуй за нею, друже і вчасно ховай вдома.
Зрозумій, це заради тебе вона так сильно припинила
любити холодний грудень.
Збирає все важливе в кулак і дивиться
своєму страхові прямісінько в вічі,
незважаючи, як проходять перехожі.
І якщо навіть здається, що ви кардинально різні
це тільки в черговий раз доводить вашу схожість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629614
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2015
автор: Даринка Мрачек