.....Сонячний промінь
гравсь на осонні...
Стогін з грудей:
ти - лиш піщинка
в решеті Долі!
В Вічності - день.
Мить мерехтіння
в ночі безодні...
В мареві снів.
Ніжне тремтіння
серед голодних
бурь і вітрів.
Біль завиває,
схлипи тамує....
Мить - й застива
зморшкою ту́га.
Час - це недуга,
коли нема
більш ні секунди....
(Навіть на горе!)
Крапка. Кінець.
І не допишеш...
І не долюбиш....
......................
Холод - вінець
всім пориванням.
Мріям! Горінню!
Шляху в світи.
Тихше, не крайся:
всього лиш тлінне
сягне мети.
....Воском скотилась.
Каменем впала
в серце сльоза.....
Світ не змінився.
День не спинився, -
згасла свіча.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629661
Рубрика: Присвячення
дата надходження 18.12.2015
автор: Мар’я Гафінець