Так прохолодно й сумно навесні,
Юнацькі потурають роки,
Вони без вороття несуть мені
Стрімких хвилин потоки.
Я згадую тії літа,
Що радістю повиті,
Вогкі матусені вуста,
Принишклі у барвистім житі.
Відверто і поважно мовила вона:
Не залишай хатину,
Не забувай почуті змалечку слова,
Цінуй,плекай країну.
Бо Батьківщина-то є ти,
Лелека спозаранку,
Не відвертайся,прошу, не йди,
Коли почуєш шепіт ганку.
Серце лине у дитинство до батьків,
Вони зі мною подумки і вдень, і вночі,
Звідусіль лунають гімни матерів,
Постійно до добра, до щирості охочі.
Вклонюсь тобі , матусю рідна,
За промені весняного тепла,
За землю,неподолану і гідну,
Що душу у негоду зігріва.
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629691
Рубрика: Присвячення
дата надходження 18.12.2015
автор: Карина Бєлік