І знову днів натягнуті канати.
На них щосили знов балансувати.
І знову так не хочу відпускати
тебе. Та мушу. Як вже це дістало!!!
І знову буду мило посміхатись.
Куди б від цього всього подіватись?!?
В який куточок мишкою сховатись,
щоб врешті те полегшення настало?!?
І знову ніч...думки, пусті бажання,
і знову сну набридливе чекання.
А в голові одне дурне питання:
для чого це потрібно все мені???
Сиділа б собі далі мишка сіра,
кімната-кухня... скільки того діла??
І почуття...далекі від Шекспіра...
Обов'язок подружній у пітьмі...
Напевно просто вже втомилась мишка,
бо все пішло не так, як пише книжка.
Бо вже давно не сяяла усмішка,
і так давно життя не смакувала.
Оце і є та відповідь, напевно.
То ж зміни всі навколо не даремно!!!
І ти, мабуть, для того мій таємно,
щоб я своє життя розфарбувала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629706
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2015
автор: Юлія Сніжна