Ти знаєш Правду? Я її не знаю.
Вона між нами привидом блукає:
Шука притулку, чистої сторінки,
Заповнити собою чиїсь віки.
Ти знаєш Віру?
Вона десь загубилась -
На шляху до Правди
З вірної дороги збилась.
Її шукала поміж сторінками,
Словами з книг писаних віками.
Ти знаєш Страх?
Він тамує подих!
Ти знаєш Біль?
Він завжди навпроти
Твоїх бажань і втрачених надій,
Що Страх скував,
У полон забрав свій.
Ти знаєш Щастя,
Яке у зіницях
Світлим сяйвом
Й зорями іскриться?
Без Віри й Правди
Його приглушить Біль,
Гіркий, солоний - гірший аніж сіль.
А де ж Любов? Її не відчуваю!
Вона мене "полями" уникає...
І супроводжує завжди додому,
Повертаючись із пошуків,
Лише вона - Утома!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629714
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.12.2015
автор: Сафіна