Присвята моїй дорогій покійній бабусі Маярчак Олександрі Лук'янівні (померла у 1998 році)
Час забирає біль потроху,
Та не стираються думки.
Спогад ятрить сильно душу
Навіть через роки.
Того дня невидима сила
Тягнула додому мене.
Я бігла, "летіла" щосили,
Бо відчувала лихе!
Зі страхом смикнула ручку.
На дивані лежали Ви.
У очах - повно болі та смутку,
Попросили у мене води.
Я лише на секунду вийшла,
На зовсім короткий час,
Принесла водички швидко,
Та в живих... не застала Вас.
Я остання дивилася в очі.
Я остання, чий крик чули Ви!
...Ще довго снилися очі,
Що просили у мене води.
18.12.2015
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
м. Хмельницький
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629719
Рубрика: Присвячення
дата надходження 19.12.2015
автор: Світлана Крижановська