і чиєму богу завдячувати що так неканонічно справджується грудень подібно до того як неправильно інколи зрощуються зламані кісточки
і німіють губи в передчутті крику але геть не тому що доведеться зламатись повторно
поки що тобі вдається уникнути назви ніби у темній кімнаті гострих кутів
поки що ти тримаєш це під контролем..
бо маєш умовний рефлекс не довіряти нікому нікому навіть собі без винятку
хоч як би не затерпав серцевий м'яз неслухняний складний інструмент позбавлений права голосу
пам'ятаю про це коли повторюю кінчиком нігтя лінії на твоїй сорочці в клітинку
забуваю про це коли дійсно їх хочеться повторити а не на екрані смартфону..
безсоння чатує на мене як тільки врешті-решт зважусь обрати тишу
безсоння не має сорому натомість має очі ніби вирізані із портретів модільяні
та голос наждачний яким можна вигортати назовні шкіру
і від того почуватися ще більш оголеною..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2015
автор: Майя Грозова