За мене, певно, янгол помолився,
Чи маю Богоматері покров,
Що так затято у тобі збулися
Мої надія, віра і любов.
Сльозами ревно скапують хвилини,
Біда і радість обнялися знов.
Снагу перебрести цей світ полинний
Дають надія, віра і любов.
Для внуків наших ненастанно линуть
Грядущі весни сонячних обнов.
Давайте разом множити неспинно
Для них надію, віру і любов!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2015
автор: stawitscky