Розв’яжу я життя перевесло,
Відкладу негаразди й печаль,
Безтурботні відвідаю весни,
Заплили що в далекий причал.
Замилуюсь красою і співом,
Звуком юності відданих сурм,
Рідним садом із яблуком спілим,
Й знов мене обійма тихий сум.
Пробіжуся по мокрій стежині,
Загорну чисті роси в любов,
Зацілую гвоздики й жоржини,
Захмелію від щастя, либонь.
Покладу свої пальці на арфу.
Щоб найтонші створити пісні,
Хай злітають увись, ніби птахи,
Й небеса будуть їм затісні.
Хай той спів над планетою лине
І у серця загляне глибинь,
По просторах морських легко плине,
Всіх навчить рідну землю любить.
Подарує усім хай надію
На роки і на завтрашній день,
Лиш тоді я, напевно, зрадію,
Коли інше життя вже гряде!.
12.11.2013.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629892
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.12.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)