Зимове сонечко сідає,
Пожежею горить блакить.
Мороз на завтра обіцяє,
А поки що і вітер спить.
Вже перша зірочка стрічає
Свій ясний місяць-молодик,
Що блиск на землю посилає,
Мов паличкою чарівник.
Рипить під тихою ходою
Палас зими – сріблястий сніг.
І ніч любується Зимою
У дзеркало озерних криг.
Дерева вкрив пухнастий іній,
Вони як вогник мерехтять.
Луна від дзвону срібла лине –
Спустилась Божа Благодать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629906
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.12.2015
автор: Лана Мащенко