...Сьогодні знову розбивати ту́гу
в осколки днів, в безсоння дум, ночей...
В мозаїку розлуки вперто буду
збирати згадки митей, слів, речей,
які щось знають про твій погляд, дотик;
що пам"ятають твій ласкавий сміх.
Життя минуло... Не пізнали хто ти,
яким горіла світлом для усіх!
Усе частіше я ловлюсь на думці,
що не згадати тону вже очей...
І в забутті - в цій невблаганній пустці
твоя відсутність болем обпече.
Як спорожніло місто! Дім.. Все стерпло...
І я - немов уламочок чогось.
Ні! Ні, не ти - моє Дитинство вмерло!
В міжчасся впало. Зникло! Розтеклось....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629912
Рубрика: Присвячення
дата надходження 19.12.2015
автор: Мар’я Гафінець