А я ще не знаю, справді не знаю,
Бо ще так багато в нас "після" буде,
Тебе обіймати хочу до краю,
І проростати волошками в груди.
І щоб - взаємно, відверто і щиро,
Бо кожне "але" - розірвана рана,
Кохати - бути війною і миром,
І цілувати в сміхові й шрамах.
І віриш, справді іще не знаю,
Пройдено буде багато колій,
В цю мить, ось тут - "Я тебе кохаю",
І наплювати на думку долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629931
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2015
автор: Невідомська Вікторія