Не їдь, не залишай мене, прошу
Ти ж знаєш, я лиш дихаю тобою
Без тебе не існую, не живу
Стою над прірвою між горем і любов’ю
Ти для мене, мов ковток води
У пустелі, де жодна душа не ступала
Я щаслива, що поруч зі мною був ти
Що колись дотик рук я твоїх відчувала
Твій ніжний голос назавжди в моїй душі
Закарбував найзаповітніші бажання
Вогонь палаючих і пристрасних сердець
Двох рідних душ небесне поєднання
Та все ж цю гру програла я... ти їдеш
Де допустилась помилки, не знаю
Але моє кохання все ж сильніше
До зустрічі, я все одно тебе чекаю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629951
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2015
автор: Вікторія Суворова