Яка мене сьогодні стригла жінка…
Була красуня, ноги від плечей…
А у очах… У них була родзинка,
Я не відводив з дзеркала очей.
А стригла як? Хмелів від рук ласкавих
І кожен дотик чарував мене…
У пальцях рух невимушений, жвавий,
Дарив мені бажання вогняне.
Як не хотілось підніматись з крісла,
Проте розплати час «отой» настав…
Враз молодість в душі моїй воскресла,
Стригтись у інших, друзі, перестав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630017
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.12.2015
автор: Віталій Назарук