Я свою душу зачинила
На сто замків, на сто ключів.
Та я охоче вже б відкрила,
Щоб обійняв її й зігрів.
Та страх наповнює все тіло
Усі думки і почуття.
Від поцілунків тихо млію,
А страх наповнює буття.
Боюсь я нелюбові й фальші,
А ще - довіритись тобі.
Бо ж стільки болю відчувавши,
Що страх на повну охопив.
Коли він зникне? Я не знаю.
Та з часом він помре в мені.
Тебе ще краще я пізнаю
І серце я віддам тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630049
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2015
автор: Olesia Bellamy