Іскриться Ваш погляд завзяттям незгасним,
Мов рветься на волю багаття душі.
Від усмішок стрічних так тепло і ясно –
Хоч маслом картину негайно пиши!
Я теж запалитися рвусь до нестями,
Набридло губитись між відчаєм хмар.
Зневіра – це шлях до бездонної ями,
З якої зовсім воскресіння нема.
Тож очі – у очі, і віра – до віри,
Хай гідність і воля ідуть в чолові,
Щоб доля нащадків – з достатком і миром –
Завжди нерозлучним була візаві!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630053
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2015
автор: stawitscky