Осінь владно перебрала віжки.
Коні, та не рвіте у галоп!
Нам би пору цю долати пішки,
Щоб упитись, надивитись щоб.
Щоб пізнати смак плодів із раю.
Кожен день їх соком налива…
Я у спадок передати маю
Все доладне – справи і слова.
Ще є час і сіяти, й плекати.
Хай не нам збирати урожай…
Залишиться вибілена хата,
І стежки від неї побіжать.
І нащадки – молоді і дужі
На рамена візьмуть небозвід.
Пильно й незворушно наші душі
Будуть споглядати новий світ.
Та себе вишукувать у ньому.
Хоч краплину. Хоч пилину, хоч…
Буде сниться небу голубому
Ніжно-теплий благодатний дощ.
Ми його спорядимо, як свято,
Струменіти в молодім зелі,
І до сущих завше озиватись
Духом наших помислів і слів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630093
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2015
автор: stawitscky