Омеломан-і-я

Ти  вибрався  на  високий  дах,  хотів  розглядати  омелу  на  деревах,  хотів  дослідити,  як  вона  оволодіває  міцною  рослиною  рівно  настільки,  щоб  залишити  їй  можливість  існування  для  постачання  поживних  речовин  своєму  квартирантові.  Ти  ніколи  не  думав,  що  з  висоти  голубиного  польоту  відкривається    такий  запаморочливий  вид.  

А  останні  птахи  вже  відлетіли  у  вирій.  Та  і  який  з  тебе  перелітний  птах?  Оселився  там,  де  вважаєш  за  найвигідніше.  У  підземному  гаражі  стоїть  твій  лімузин,  на  якому  ти  їздиш  на  роботу  та  на  вечірки,  в  твоєму  помешканні  достатньо  місця  і  ти  можеш  запросити  в  гості  родичів  і  друзів.  Зрештою,  ти  звичайнісінький  споживач.  І  друзів  залишилось  так  мало,  і  ті  все  зникають  з  обігу,  нові  не  з'являються.

Виїжджаючи  на  відпочинок,  ти  помічаєш,  що  все  менше  ти  скидаєшся  на  boy  from  Ipanema  і  молоді  дівчата  вже  не  кажуть  "о"  коли  ти  проходиш  повз  них  на  пляжі.  Життя  навколо  тебе  описало  коло  і  ти  не  знаєш  куди  подітись  від  самого  себе  зі  своєю  журбою.  

Скоро  вдарять  перші  морози,  потім  повідпадає  з  дерев  омела  і  чудернацьке  кубло  можна  буде  підібрати  на  землі.

Ти  спускаєшся  з  даху  і  готуєш  каву,  чай,  тощо.  Ти  будеш  чекати  Різдва  як  усі  і  так  само  як  омела.

2013.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630122
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 20.12.2015
автор: Олена Акіко