І кожен раз, як бачу вишиванку,
Оте лляне стареньке полотно,
На нім стежина, що лягла в світанку,
І руки мамині, що виткали рядно.
У візерунки зодягали долю-
Лляний рушник, неначе оберіг
Сьогодні розгортали руки кволі,
Роки життя стелили на поріг.
Оте життя- матусине і моє,
Як одне ціле, наче маків цвіт,
Лиш спогад у кольорах багряніє,
Прожита відстань наших,мамо, літ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630210
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2015
автор: Леся Утриско